вівторок, 20 жовтня 2015 р.

Могут ли в бывшем СССР строить настоящие хот-роды

Герой этой истории одессит Сергей Садовник однажды задумался: как сложилась бы автомобильная культура в СССР, если б автомобили были так же доступны советским гражданам, как их американским современникам? Как могли бы выглядеть советские хот-роды и кастом-кары?


Источник: http://fishki.net/auto/1300346-mogut-li-v-byvshem-sssr-stroit-nastojawie-hot-rody.html © Fishki.net 

Источник: http://fishki.net/auto/1300346-mogut-li-v-byvshem-sssr-stroit-nastojawie-hot-rody.html © Fishki.net

понеділок, 19 жовтня 2015 р.

Види автомобільних підприемств

У загальній транспортній системі в нашій країні важливе значення має автомобільний транспорт, який перевозить понад 80 % вантажів у народному господарстві.
Автомобільнім транспортом доставляють сировину на промислові підприємства і вивозять готову продукцію, сільськогосподарські вантажі. Велике значення має автомобільний транспорт і для перевезення пасажирів.
Автомобільний транспорт відіграє важливу роль у забезпеченні будівництва житлових і виробничих будівель та різких споруд. Автомобільний транспорт значною мірою сприяв зміцненню обороноздатності нашої країни.
Для перевезення вантажів і пасажирів автотранспортні підприємства мають необхідний рухомий склад.
До рухомого складу автомобільного транспорту належать вантажні та легкові автомобілі, автобуси, автомобілі-тягачі, причіпи і напівпричіпи.
Залежно від призначення розрізняють рухомий склад транспортний і спеціального призначення.
Транспортний рухомий склад призначений для перевезення вантажів і пасажирів і відповідно поділяється на вантажний і пасажирський. До вантажного належать вантажні автомобілі, включаючи сідельні тягачі, до пасажирського — автобуси, пасажирські автобусні причіпи і легкові автомобілі.
Рухомий склад спеціального призначення використовують для різких спеціальних робіт. До нього належать автомобілі для поливання і прибирання вулиць, пожежні, санітарні, автомобілі з компресорними установками тощо.
Вантажний рухомий склад залежно від типу кузовів поділяють на автомобілі: загального призначення з бортовою платформою; самоскидні для перевезення навалочних вантажів; спеціалізовані, обладнані кузовами, які пристосовані для перевезення певних видів вантажів і для особливих умов перевезень (фургони, цементовози, панелевози, цистерни, контейнеровози та ін.).
Вантажні автомобілі (загального призначення і спеціалізовані) залежно від вантажопідйомності розрізняють:
- дуже малої вантажопідйомності — до 1т — для перевезення невеликих вантажів, як правило, в межах міста; - малої вантажопідйомності — від 1 до 2,5 т — для перевезення товарів у торговельній мережі (доставка товарів населенню додому) і в сільському господарстві;
- середньої вантажопідйомності — від 2,5 до 5 т — для перевезення вантажів промислових підприємств, будівельних матеріалів і сільськогосподарських вантажів;
- великої вантажопідйомності — від 5 до 10 т — для перевезень по дорогах з твердим покриттям;
- дуже великої вантажопідйомності — понад 10 т — для перевезення руди, вугілля, вивезення породи на великих будовах.
Автомобілі-тягачі призначені для буксирування причіпного кладу. їх поділяють на буксирні та сідельні. Буксирні втомобілі-тягачі використовують для буксирування причепа на буксирному пристрої. На сідельних автообілях-тягачах тягове зусилля передається через опорно-зчіпний пристрій, на який опирається напівпричіп. При цьому частина ваги напівпричепа передається на задній міст азтомобіля-тягача.
Причіпний рухомий склад використовують для підвищення продуктивності вантажних автомобілів і зниження собівартості перевезень. Його поділяють на причіпи, напівпричіпи і розпуски. Причіпи буксирують за допомогою дишля звичайними вантажними автомобілями, які мають буксирний пристрій. Вони бувають одновісні, двовісні, багатовісні (трайлери). Двовісні і багатовісні причіпи мають поворотні пристрої.
Напівпричіпи мають одну або дві осі, які розміщені під задньою частиною кузова» Передня частина відчепленого напівпричепа підтримується двома рухомими стояками, які опираються на грунт і мають котки.

Структура автомобільного підприємства

служба експлуатації - здійснює оперативне планування і керівництво перевезеннями, укладає договори з клієнтурою, контролює роботу автомобілів на лінії, організує погрузочно-разгрузочиые роботи, враховує на підставі путніх листів і інших відповідних документів транспортну роботу, виконану рухомим складом;
технічна служба - забезпечує готовність автомобілів і причепів до роботи і підтримує їх постійну технічну справність шляхом своєчасного і якісного виконання усіх робіт по технічному обслуговуванню і ремонту, а також хорошого зберігання рухомого складу;
служба безпеки руху - організовує роботу по роз'ясненню правил руху, контролює дотримання їх водіями на лінії і в підприємстві, а також веде агітаційно-пропагандистську роботу в цьому напрямі, статистику і аналіз причин аварійності;
плановий відділ - веде загальний облік роботи, складає трансфинплан, що є планом усієї виробничої і фінансової діяльності на рік;
відділ технічного постачання - забезпечує автотранспортне підприємство експлуатаційними матеріалами, запасними частинами, інструментами і т. п., забезпечує облік їх витрачання, видачу і зберігання;
бухгалтерія - враховує фінансові кошти і матеріальні цінності, складає відповідні звіти і здійснює фінансові розрахунки за виконану роботу з клієнтурою, службовцями і робітниками;
адміністративно-господарська служба - веде облік особового складу, діловодство, забезпечує збереження і підтримку у хорошому стані виробничих і службових приміщень., Керівником автотранспортного підприємства є директор (начальник). Технічне керівництво покладене на головного інженера (технічного керівника), який є заступником директора по технічній службі. Заступником директора по експлуатації і керівником цієї служби є начальник експлуатації. 

система живлення дизельних двигунів будова

ТЕМА: Система живлення дизельних двигунів

ПЛАН
1 Загальна будова призначення системи живлення дизельних двигунів
2 Принцип роботи системи живлення дизельних двигунів

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Загальна будова призначення системи живлення дизельних двигунів 
Система живлення дизелів призначена для  створювання високого тиску впорскування палива в циліндрі, дозування порції палива відповідно до навантаження дизеля, подачі його в певний момент, протягом заданого проміжку часу і з певною інтенсивністю, розпилювання й рівномірно розподілу палива по об'єму камери згоряння, надійної фільтраціх палива.
До системи живлення дизелів входять: паливний бак, фільтри грубої та тонкої очистки палива, паливопроводи, паливний насос високого тиску, всережимний регулятор частоти обертання, автоматична муфта випередження впорскування палива, форсунки, підкачувальні насоси. Паливнопідкачувальний насос засмоктує паливо з бака крізь фільтри грубої й тонкої очистки. Паливопроводами паливо надходить до насосу високого тиску. Відповідно до порядку роботи циліндрів дизеля насос подає паливо паливопроводами високого тиску до форсунок. Форсунки розпиляють і впорскують паливо в камери згоряння.
Паливопідкачувальний насос подає до насоса більше палива, ніж потрібно для роботи дизеля, надлишкове паливо, а з ним і повітря, що потрапило до системи, дренажними паливопроводами відводяться з насоса і фільтра тонкої очистки назад у паливний бак.
Суміш в дизельних двигунах утворюється в циліндрі за дуже короткий час (0.001 сек). Запалювання суміші відбувається за рахунок стисненого повітря, що знаходиться в циліндрі і при стисканні підігрівається до високої температури якої достатньо для самозапалювання суміші.




Рисунок 2.13 – Схема системи живлення дизеля КамАЗ – 740
1 – паливний бак; 2, 5, 7, 8, 11, 13, 15, 17, 19-21 – паливо-проводи;
3 – трійник; 4, 18 – фільтри відповідно грубої й тонкої очистки палива;
6 – форсунка; 9 – ручний підкачувальний насос; 10 - паливопідкачувальний насос; 12 – паливний насос високого тиску; 14 – електромагнітний клапан; 16 – факельна свічка. 



Рисунок 2.14 – Схема роботи секції паливного насоса високого тиску
а – всмоктування палива; б – подавання палива; в – кінець подавання;
1, 2 – відповідно відсічне й впускне вікна; 3 – осьова просвердлина в плунжері;
4 – нагнітальний клапан; 5 – скісна кромка плунжера








Рисунок 2.15 – Форсунка дизеля КамАЗ – 740
1 – корпус розпилювача; 2 – гайка розпилювача; 3 – проставка;
4 –  установочні штифти; 5 – штанга; 6 – корпус форсунки; 7 – ущільнювальне кільце; 8 – штуцер; 9 – фільтр; 10 – ущільнювальна втулка; 11,12 – регулювальні шайби; 13 – пружина; 14 – голка розпилювача

2 Принцип роботи системи живлення дизельних двигунів
Паливопроводами низького тиску 2, 7, 11, 13 паливо надходить до насоса високого тиску 12, який розміщено між рядами циліндрів. Відповідно до порядку роботи циліндрів дизеля насос 12 подає пали­во паливопроводами 8 високого тиску до форсунок б, розташованих у головках циліндрів. Форсунки розпилюють і впорскують паливо в камери згоряння. Паливопідкачувальний насос 10подає до насоса 12 більше палива, ніж потрібно для роботи дизеля, тому надлишкове паливо, а з ним і повітря, що потрапило до системи, дренажними па­ливопроводами 17 і 20 відводяться з насоса 12 і фільтра тонкої очист­ки 18 назад у паливний бак. Паливо, що просочилося крізь зазор між корпусом розпилювача та голкою форсунки, зливається в бак пали­вопроводами 5, 15, і 21.
Паливний бак автомобіля КамАЗ місткістю 125, 170 або 250 л має заливну горловину, яку обладнано висувною трубою із сітчастим фільтром. Горловина закривається герметичною кришкою. В нижній частині бака є кран для зливання відстою. Рівень палива можна контролювати за покажчиком, сигнали до якого надходять від рео­статного датчика, розташованого в баці.
Атмосферне повітря треба очистити від пилу, щоб зменшити спрацьовування тертьових деталей, і рівномір­но розподілити за циліндрами. Повітря крізь сітки ковпака 5 (рис. 10) надходить у трубу 4 пові­трозабірника, а потім — у повітряний фільтр. Проходячи інерційну решітку 3 й різко змінюючи напрям свого руху, повітря спочатку звільняється від великих частинок пилу, які під дією сил інерції й розрідження викидаються в атмосферу ежектором 6. Потім дрібніші частинки пилу затримуються в картонному фільтрувальному елемен­ті 2. Очищене повітря трубопроводами надходить у циліндри 7ди­зеля.
 Повітряний фільтр автомобілів КамАЗ установлено позаду кабіни й обладнано змінним картонним елементом 9. Повітря надходить у фільтр вхідним патрубком. Усередині корпусу 3 розмі­щуються інерційна решітка" та пилозбірна порожнина, що сполу­чається з патрубками відсмоктування пилу. До патрубка 8 приєднано трубку, що веде до ежектора, встановленого у вихідній трубі глушни­ка. Для контролю за роботою повітряного фільтра на лівому впуск­ному трубопроводі встановлено індикатор запиленості, який у разі збільшення розрідження у впускних трубопроводах сигналізує опус­канням червоного сигнального прапорця про необхідність проми­вання або заміни картонного фільтрувального елемента. 

Рисунок 2.16 – Схема системи фільтрування повітря дизеля КамАЗ – 740
1 – корпус повітряного фільтра; 2 – картонний фільтрувальний елемент;
3 – інерційна решітка; 4 – труба повітрозабірника; 5 – ковпак; 6 – ежектор;
7 – циліндр;

Для збільшення літрової потужності дизелів у деяких із них застосовують так зване наддування, тобто подачу в циліндри повітря на такті впускання під тиском, що створюється нагнітачем (компресором). При цьому кількість повітря, яке надходить у ци­ліндри, збільшується, що дає змогу спалювати в них більше палива й таким чином підвищувати потужність дизеля.


УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
1 Вивчити й конспектувати необхідний матеріал з [3] c.87-94  [7] c.103-117, [9] c.76-87

ВИКЛАДАЧ – Колот П.Д.

ТЕМА: Система живлення дизельних двигунів

МЕТА:  
навчальна: вивчити загальну будову  та принцип роботи системи живлення дизельних двигунів
розвиваюча:  розширити знаня матеріалу для різних моделей автомобілів
виховна: виховати повагу та розуміння важливості знань вивченого матеріалу  

ОБЛАДНАННЯ: схеми, плакати, макети, стенд.

ПЛАН
1 Загальна будова призначення системи живлення дизельних двигунів
2 Принцип роботи системи живлення дизельних двигунів

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Загальна будова призначення системи живлення дизельних двигунів 
Система живлення дизелів має відповідати таким вимогам:
-        створювати високий тиск впорскування палива в циліндрі;
-        дозувати порції палива відповідно до навантаження дизеля;
-        впорскувати паливо в камеру згоряння в певний момент, протягом заданого проміжку часу і з певною інтенсивністю;
-        добре розпилювати й рівномірно розподіляти паливо по об'єму камери згоряння;
-        забезпечувати початок впорскування й порції палива, що подаються насосом, однаковими в усіх циліндрах;
-        надійно фільтрувати паливо перед його надходженням у насоси й форсунки.
До системи живлення дизелів входять: паливний бак, фільтри грубої та тонкої очистки палива, паливопроводи, паливний насос високого тиску, всережимний регулятор частоти обертання, автоматична муфта випередження впорскування палива, форсунки, підкачувальні насоси. Паливнопідкачувальний насос засмоктує паливо з бака крізь фільтри грубої й тонкої очистки. Паливопроводами паливо надходить до насосу високого тиску. Відповідно до порядку роботи циліндрів дизеля насос подає паливо паливопроводами високого тиску до форсунок. Форсунки розпиляють і впорскують паливо в камери згоряння.
Паливопідкачувальний насос подає до насоса більше палива, ніж потрібно для роботи дизеля, надлишкове паливо, а з ним і повітря, що потрапило до системи, дренажними паливопроводами відводяться з насоса і фільтра тонкої очистки назад у паливний бак.
Суміш в дизельних двигунах утворюється в циліндрі за дуже короткий час (0.001 сек). Запалювання суміші відбувається за рахунок стисненого повітря, що знаходиться в циліндрі і при стисканні підігрівається до високої температури якої достатньо для самозапалювання суміші.



Рисунок 2.13 – Схема системи живлення дизеля КамАЗ – 740
1 – паливний бак; 2, 5, 7, 8, 11, 13, 15, 17, 19-21 – паливо-проводи;
3 – трійник; 4, 18 – фільтри відповідно грубої й тонкої очистки палива;
6 – форсунка; 9 – ручний підкачувальний насос; 10 - паливопідкачувальний насос; 12 – паливний насос високого тиску; 14 – електромагнітний клапан; 16 – факельна свічка. 




Рисунок 2.14 – Схема роботи секції паливного насоса високого тиску
а – всмоктування палива; б – подавання палива; в – кінець подавання;
1, 2 – відповідно відсічне й впускне вікна; 3 – осьова просвердлина в плунжері;
4 – нагнітальний клапан; 5 – скісна кромка плунжера


Рисунок 2.15 – Форсунка дизеля КамАЗ – 740
1 – корпус розпилювача; 2 – гайка розпилювача; 3 – проставка;
4 –  установочні штифти; 5 – штанга; 6 – корпус форсунки; 7 – ущільнювальне кільце; 8 – штуцер; 9 – фільтр; 10 – ущільнювальна втулка; 11,12 – регулювальні шайби; 13 – пружина; 14 – голка розпилювача

2 Принцип роботи системи живлення дизельних двигунів
Паливопроводами низького тиску 2, 7, 11, 13 паливо надходить до насоса високого тиску 12, який розміщено між рядами циліндрів. Відповідно до порядку роботи циліндрів дизеля насос 12 подає пали­во паливопроводами 8 високого тиску до форсунок б, розташованих у головках циліндрів. Форсунки розпилюють і впорскують паливо в камери згоряння. Паливопідкачувальний насос 10подає до насоса 12 більше палива, ніж потрібно для роботи дизеля, тому надлишкове паливо, а з ним і повітря, що потрапило до системи, дренажними па­ливопроводами 17 і 20 відводяться з насоса 12 і фільтра тонкої очист­ки 18 назад у паливний бак. Паливо, що просочилося крізь зазор між корпусом розпилювача та голкою форсунки, зливається в бак пали­вопроводами 5, 15, і 21.
Паливний бак автомобіля КамАЗ місткістю 125, 170 або 250 л має заливну горловину, яку обладнано висувною трубою із сітчастим фільтром. Горловина закривається герметичною кришкою. В нижній частині бака є кран для зливання відстою. Рівень палива можна контролювати за покажчиком, сигнали до якого надходять від рео­статного датчика, розташованого в баці.
Атмосферне повітря треба очистити від пилу, щоб зменшити спрацьовування тертьових деталей, і рівномір­но розподілити за циліндрами. Повітря крізь сітки ковпака 5 (рис. 10) надходить у трубу 4 пові­трозабірника, а потім — у повітряний фільтр. Проходячи інерційну решітку 3 й різко змінюючи напрям свого руху, повітря спочатку звільняється від великих частинок пилу, які під дією сил інерції й розрідження викидаються в атмосферу ежектором 6. Потім дрібніші частинки пилу затримуються в картонному фільтрувальному елемен­ті 2. Очищене повітря трубопроводами надходить у циліндри 7ди­зеля.
 Повітряний фільтр автомобілів КамАЗ установлено позаду кабіни й обладнано змінним картонним елементом 9. Повітря надходить у фільтр вхідним патрубком. Усередині корпусу 3 розмі­щуються інерційна решітка" та пилозбірна порожнина, що сполу­чається з патрубками відсмоктування пилу. До патрубка 8 приєднано трубку, що веде до ежектора, встановленого у вихідній трубі глушни­ка. Для контролю за роботою повітряного фільтра на лівому впуск­ному трубопроводі встановлено індикатор запиленості, який у разі збільшення розрідження у впускних трубопроводах сигналізує опус­канням червоного сигнального прапорця про необхідність проми­вання або заміни картонного фільтрувального елемента. 

Рисунок 2.16 – Схема системи фільтрування повітря дизеля КамАЗ – 740
1 – корпус повітряного фільтра; 2 – картонний фільтрувальний елемент;
3 – інерційна решітка; 4 – труба повітрозабірника; 5 – ковпак; 6 – ежектор;
7 – циліндр;

Для збільшення літрової потужності дизелів у деяких із них застосовують так зване наддування, тобто подачу в циліндри повітря на такті впускання під тиском, що створюється нагнітачем (компресором). При цьому кількість повітря, яке надходить у ци­ліндри, збільшується, що дає змогу спалювати в них більше палива й таким чином підвищувати потужність дизеля.

Chevrolet Corvette - История

Chevrolet Corvette 1954 poster

Chevrolet Corvette 1963 poster

chevrolet corvette sting ray 1966 poster

Chevrolet (Шевроле) - марка автомобилей, производимых и реализуемых одноимённым экономически самостоятельным подразделением корпорации General Motors.
Марка является самой популярной среди марок концерна; в 2007 году было реализовано около 2,6 млн автомобилей.


Производитель: Chevrolet Division (дочернее предприятие GM)
Производство: 1953–наше время
Класс: Super car
Тип кузова: 2-дверный купе / 2-дверный кабриолет
Дизайнер: Билл Митчелл (Bill Mitchell)


Двигатели:
Карбюраторный / инжекторный, 4-х тактный

235-й I6 (3,8 л) 110 кВт (150 л/с)
265-й I6 (4.1 л) 143 кВт (195 л/с)
283-й V8 (4.9 л) 198 кВт (270 л/с)
327-й V8 (5.4 л) 257 кВт (350 л/с)
350-й V8 (5.7 л) 320 кВт (430 л/с)
305-й Small-block V8 (5.0 л) 132 кВт (180 л/с)
396-й Big-block V8 (6.5 л) 317 кВт (425 л/с) 4-х карбюраторный
427-й Big-block V8 (7.0 л) 275 кВт (370 л/с)
454-й Big-block V8 (7.4 л) 291 кВт (390 л/с)
LS1 Big-block V8 (5.7 л) 260 кВт (350 л/с)
LS6 Big-block V8 (5.7 л) 287 кВт (385 л/с)
LS2 Big-block V8 (6.0 л) 317 кВт (425 л/с)
LS3 Big-block V8 (6.2 л) 321 кВт (430 л/с)
LS7 Big-block V8 (7.0 л) 371 кВт (505 л/с)
LT1 Big-block V8 (6.2 л) 339 кВт (455 л/с)
LS9 supercharged (6.2 л) 476 кВт (638 л/с)


Коробка передач:
7-х ступенчатая механическая
6-х ступенчатая механическая
4-х ступенчатая механическая
3-х ступенчатая механическая
2-х ступенчатая автоматическая
3-х ступенчатая автоматическая
6-х ступенчатая автоматическая


Привод:
Классический, задний


О автомобиле.

Chevrolet Corvette (Шевроле Корветт) - двухместный заднеприводный спорткаром, выпускаемый компанией Chevrolet дочерней коорпорации General Motors, США с 1953 года. Автомобиль является первым американским спортивным автомобилем, созданным американским производителем.

1953—1962 модельный год


Chevrolet Corvette 1953
Corvette 1953

На выставке Моторама в 1953 году был представлен совершенно новый для Америки автомобиль — двухдверное купе Chevrolet Corvette. Он получил лёгкий стеклопластиковый кузов на металлическом каркасе, смонтированный на мощной раме, рядный шестицилиндровый мотор
объёмом 3.9 л и мощностью 150 л. с. и двухступенчатую коробку-вариатор Powerglide. Было построено всего 300 экземпляров, все автомобили окрашивались в белый цвет.
Впоследствии, в период с 1956-1962 было уже построено 69015 шт. Считается, что главная заслуга в успехе этой модели принадлежит "русскому отцу американского корвета", знаменитому автогонщику, Зоре (Захару) Аркус-Дантову (Zora Arkus-Duntov). Он разрабатовал для Corvette новейший мотор семейства Small Block — 4.3-литровый карбюраторный V8, а также 3-ступенчатую механическую коробку передач.

Chevrolet Corvette 1967 перед

Chevrolet Corvette 1967 двигатель

Chevrolet Corvette 1967 салон

Chevrolet Corvette зад
Corvette 1967 

А с 1957 года на него начали устанавливать впрысковый (!) V8 объёмом 4,6 л и 4-ступенчатую «механику». Оба варианта выпускались только в кузове родстер.


1963—1967 модельный год


Chevrolet Corvette Sprint 1963
Corvette 1963 Sprint

Второе поколение запомнилось выпуском знаменитого Corvette C2 Sting Ray («Электрического ската»). По мнению многих, это поколение — лучшее за всю историю модели. Над С2 работали знаменитые конструкторы - Ларри Шинода (Larry Shinoda) (создатель Ford Mustang) вместе с Петром Броком (Peter Brock), Чаком Похлманном (Chuck Pohlmann) и дизайнером Биллом Митчеллом (Bill Mitchell).

Chevrolet Corvette C2
Corvette C2

Их стараниями модель получила независимые двухрычажную подвеску на поперечных рессорах (эта схема используется на Corvette до сих пор!), неповторимый стиль кузова и мощнейшие моторы V8 семейства Big Block — сначала 425-сильный 6.5-литровый, а затем — 435-сильный объёмом 7 л, оснащённый тремя двухкамерными карбюраторами (Tri Power). C2 выпускался с кузовами купе и кабриолет. Всего же было выпущено 117 964 машин. Прочная рама, на которой был построен C2, в 1963 году натолкнула итальянских дизайнеров из всемирно известного ателье Pininfarina на мысль создать красивейший и, конечно же, по-итальянски изящный Chevrolet Corvette Rondine Pininfarina Coupe.

1963 Chevrolet Corvette

1963 Chevrolet Corvette
1963 Chevrolet Corvette
Chevrolet Corvette Rondine Pininfarina Coupe 1963

Сейчас подобные авто очень высоко ценятся и могут дать фору многим современным моделям!

Chevrolet Corvette Mako Shark 1961
Corvette Mako Shark 1961

В 1961 году, перед выводом модели C2 на рынок, интерес публики к нему решено было подогреть концептом Corvette Mako Shark, который впоследствии стал не менее известен, чем оригинальный C2.
Chevrolet Corvette Grand Sport 1963
Corvette Grand Sport 1963

А в 1963 году была выпущена версия Grand Sport, являющаяся в наше время предметом охоты коллекционеров всего мира. Построенная по секретному проекту Зоры Аркуса-Дантова (Zora Arkus-Duntov), она так и не вышла на гоночные трассы всего мира, но в Америке снискала почёт и уважение. Было построено всего 5 экземпляров (!), оснащённых мотором V8 с четьрьмя (!) карбюраторами Weber объёмом 377 куб. дюймов (6,2 л), развивавшим свыше 550 л/с.
Удобство водителя так же нельзя оставить без внимания - с 1963 года все модели Corvette могли похвастаться AM/FM тюнером с автоподстройкой частоты и даже кондиционером.


1968—1982 модельный год



1968 Chevrolet Corvette

1968 Chevrolet Corvette
1968 Chevrolet Corvette
1968 Chevrolet Corvette
1968 Chevrolet Corvette

В названии третьего поколения слово Stingray (ракета) стало писаться слитно. Но это не главное. Главное в этой машине — дизайн! Третий Corvette основан на концепте Mako Shark II 1965 года. Созданный Дэвидом Холлзом (David Hollz) облик просто великолепен!

Мускулистые подштамповки, сложная пластика бортов — эта машина и сейчас одна из самых красивых! Кстати, при создании этой самой пластики Дэвид Холлз вдохновлялся бутылочкой от «Кока-Колы» (автор дизайна — Рэймонд Лоуи (Raymond Loewy), прославившийся также в качестве автомобильного дизайнера). Машина имела такие же подвески, как и С2, и моторы сначала тоже были такими же. Но в 1969 году появился новейший Small Block объемом 5,7 л (300 л/с), а позже — Big Block объемом 7 л (390 л/с).
1972 Chevrolet Corvette
1972 Chevrolet Corvette
1972 Chevrolet Corvette
1972 Chevrolet Corvette
1972 Chevrolet Corvette LT-1

Однако в 1972 году было принято решение об описания характеристик моторов с навесным оборудованием (ранее мощность измерялась без него, и как следствие не соответствовала действительности), данные двигатели теперь указывались по новым стандартам, и самый мощный 7,4 - литровый мотор в действительности развивал «всего» 270 л/с. А с введением новых налогов на топливо ушли в прошлое огромные многолитровые Big Block. Так что теперь Corvette мог претендовать максимум на 205 л/с «маленького блока». C производства сняли версию с кузовом кабриолет.. Но всё же С3 оставался очень удачным спорткаром, свидетельством тому — объёмы выпуска: произведено аж 542 861 С3, так что это — самый популярный Corvette. Также была выпущена особая версия Corvette ZL1 (специально для гонок). Мотор этой версии выдавал 430 л/с, но легко форсировался далеко за 600 л/с.
Chevrolet Corvette 25th anniversary 1978 перед

Chevrolet Corvette 25th anniversary 1978 салон

Chevrolet Corvette 25th anniversary 1978 зад

Chevrolet Corvette 25th anniversary 1978 эмблемма
Corvette 25th anniversary 1978

В 1978 году выпускалась ограниченная серия Corvette 25th anniversary, приуроченная к 25-летию выпуска модели.


1983—1996 модельный год



1986 Chevrolet Corvette

1986 Chevrolet Corvette
1986 Chevrolet Corvette
1986 Chevrolet Corvette

Четвертое поколение Corvette не было столь революционным внешне, как предыдущее поколение, зато обладало выдающейся аэродинамикой и было очень продуман технически. В связи с новой системой налогов на мощность ушли в прошлое многолитровые двигатели Big Block.

Теперь Corvette мог претендовать максимум на 230 л/с нового 5,7-литрового мотора. Это, конечно, не шло ни в какое сравнение в умах покупателей с 300—400 силами поколения С3.
В 1986 году появился кузов родстер с тентовым верхом. Всего было выпущено 358180 экземпляров.

В 1990 году на основе C4 построили первый Corvette ZR1, оснащённый 375-сильным V8 модели L98 с алюминиевыми головками блоков, разработанным в содружестве с компанией Lotus. Распредвалы (по два на блок) находились в головке, а на каждый цилиндр было по 4 клапана, что было нетипично для американского двигателестроения.
В 1996 году была выпущена лимитированная серия Chevrolet Corvette C4 Grand Sport, названная так в честь одноимённой модели 1963 года. Было выпущено всего 1000 экземпляров: 810 c кузовом купе и 190 родстеров.


1997—2004 модельный год


Chevrolet Corvette C5 1997
Corvette C5

С 1997 года Corvette обрёл тот облик, в котором и известен большинству. Модель С5, разработанная инженером Дэйвом Хиллом (Dave Hill) и дизайнером Джоном Каффаро (John Kaffaro), получила новую платформу — подвеску на поперечных карбоновых рессорах, кузов типа монокок на мощном пространственном каркасе, отнесённую к задней оси по схеме transaxle 6-ступенчатую КПП Tremec T56.

Интересной особенностью новой платформы является конструкция пола монокока, представляющая собой своеобразный «сэндвич» из двух слоёв металла, между которыми зажата пластина бальсового дерева. Бальса великолепно поглощает вибрации, что и послужило причиной его выбора для новой платформы. Стандартная версия оснащалась двигателем LS1 (V8, объём 5,7 л, мощность 345 л/с), а версия Z06 — двигателем LS6 (V8, объём 5,7 л, мощность 385 л/с).
Начиная с 2002 и до 2004 года на версию Z06 устанавливали усовершенствованный двигатель LS6 мощностью 405 л/с. Также Z06 отличалась схемами подвесок — были использованы алюминиевые пружинные, и силовым каркасом кузова. Было построено 247 851 С5-х

Corvette в кузовах купе и кабриолет. Для гонок серий FIA GT и ALMS на базе C5 в версии Z06 строилась машина класса GT1 — Chevrolet Corvette C5.R.

2005—2013 модельный год



2006 Chevrolet Corvette

2006 Chevrolet Corvette
2006 Chevrolet-Corvette-C6-Z06

На автосалоне в Детройте в январе 2004 года представлен суперсовременный Corvette C6 с кузовами купе и кабриолет. Построенный на обновлённой платформе модели С5, имеющий те же подвеску, ту же схему с отнесённой назад коробкой передач, С6-й получил новейший мотор объёмом 6,2 л, развивающий мощность и крутящий момент — 437 л/с и 585 Нм соответственно. В 2008 году модель получила улучшенную трансмиссию, выхлопную систему, новые цвета кузова, новые модели колёсных дисков и улучшенную отделку интерьера. На его базе были созданы несколько модификаций — «заряженный» Corvette Z06. Эту версию отличает широкое использование алюминия в силовых элементах, алюминиевые же классические пружинные подвески, а также мощнейший 505-сильный семилитровый двигатель LS7; созданный на его основе гоночный Corvette C6.R, надежда и опора марки Chevrolet в серии ALMS и гонках FIA GT. Машина построена частной командой Pratt&Miller, оснащена модифицированным мотором от Z06 и отличается исключительной надёжностью. Последнее качество позволило ей с 2005 года выиграть гонку в Ле-Мане аж пять раз!; экстремальный Corvette ZR1, оснащённый мощнейшим компрессорным 6.2-литровым мотором ls9, развивающим невиданные 638 л/с. Цена этого суперкара в США составит 103000 $ (для примера 49000 $ за «обычный» С6-й Corvette).

Единственным недостатком современных моделей Corvette является повышенный шум заднего дифференциала (в силу его конструкции). В данный момент клуб Corvette в Объединённых Арабских Эмиратах совместно с компанией ХАДО (HADO) проводит испытания Corvette Z06 с целью устранить шум.
2013 год становится последним для шестого поколения, завершив 60-ти летнюю историю легендарного Корветт.

Corvette ZR1 Hero Edition

Chevrolet Corvette ZR1 Hero Edition 2009

Chevrolet подготовила для благотворительной сети Kids Wish Network специальную модификацию суперкара Corvette ZR1, которая получила название Hero Edition. Автомобиль создан в единственном экземпляре и вместе с классическим черно-красным родстером Chevrolet Corvette 427 1967 года выпуска, которые станут призом в специальной лотерее, разыграной 23 декабря 2009 года.

От обычного ZR1 специальная модификация отличается особым оформлением экстерьера с красно-оранжевыми полосами на капоте и крышке багажника, выполненной в аналогичном стиле крышкой двигателя, дополнительными карбоновыми накладками, а также шильдиками на кузове с надписью «Hero Edition». Кроме того, на внутренней стороне капота свои автографы оставили инженеры Chevrolet, участвовавшие в разработке суперкара Corvette.
Hero Edition ZR1 "заряжен" турбированным в 638 л/с (469 кВт) двигателем LS9 V8, который можно будет лицезреть с улицы через прозрачное окно из поликарбоната на капоте. Классический же полностью восстановленный родстер Corvette 427 1967 года имеет стандартные, для своего времени V8 с 390л/с (287кВт).


2013 - н.в. модельный год



2014 Chevrolet Corvette

2014 Chevrolet Corvette
2014 Chevrolet C7 Convertible

Седьмое поколение Chevrolet Corvette было представлено официально 11 января 2013 года в NAIAS (North American International Auto Show), бывшем детройском автосалоне, США. Стандартный LT1 6,2 литровый V8 двигатель мощностью 455 л.с., с которым Корветт 2013 может развить скорость свыше 300 км/ч, а разгон до 100 км/ч менее чем за 4 секунды.
Выбор коробок передач не ограничен одной семискоростной механической кпп, для комфортной городской езды предусмотрен и 6-ти ступенчатый "автомат".
В плане дизайна, впервые за всю историю пересмотрен логотип "флага". Формы же стали более собранными, в плане дизайна C7 ушел далеко вперед своих предшественников. Модель стала как более технична, так и технологична: элементы кузова, такие, как капот сделаны из углеродного волокна, а крылья, двери и задние панели отливаются из композита. Панели днища тоже композит, но обрамленные алюминием. Но, несмотря на все "облегчения" вес машины получился далеко не маленький и составил 1562 кг, что на 54 килограмма больше своего предшественника. Округлые задние фонари сменяются более острыми квадратами неправильной формы

AMC AMX / Javelin - История


Amc Amx 1968 poster

AMC Javelin 1971 poster

AMC AMX является двухместным автомобилем в спортивном стиле, который выпускался American Motors Corporation в период с 1968 по 1970 модельного года. AMX также классифицировалм как маслкар, но он был уникален среди других американских автомобилей в то время, из-за своей малой колесной базой. AMX был чисто американской постройки: стальной корпус, двухместным. Главным конкурентом AMX был только Chevrolet Corvette, причем стоил он значительно дороже.
Оснащеный 6,4 л V8 двигателем, AMX предлогал отличную мощность по доступной цене. Несмотря на это, продажа этого маслкара никогда не процветала. Однако, для большей продаваемости, автопроизводитель переориентировал имидж на еще большую производительность. После трех лет продажи модели, двухместная версия была прекращена, и теперь подпись AMX передана более высокопроизводительному 4-местному родному брату - Javelin, который выпускался с 1971 по 1974 г.

Предыстория:
Название AMX происходит от "American Motors eXperimental". Код использовался на концепт-карах, а затем на двух прототипах представленных на "Проекте IV" в 1966 году. Один из них был из стекловолокна, двухместный "AMX", и другой был четырехместным "AMX II". Оба этих радикальных предложений отражали стратегию компании избавиться от своего "экономичного автомобиля" и призыв к большей производительности, и к более молодой аудитории.


Производитель: American Motors Corporation
Производство: 1968-1970 (за это время было произведено 19134 автомобиля)
Класс: Pony Car / Muscle Car
Тип кузова: 2-дверный купе
Дизайнер: Ричард А. Тиг


Двигатели:
Карбюраторный, 4-х тактный
290-й (4,8 л) V8 168 кВт, 228 л.с. 1968-69
343-й (5,6 л) V8 209 кВт; 284 л.с. 1968-69
360-й (5,9 л) V8 213 кВт; 289 л.с. 1970
390-й (6,4 л) V8 235 кВт; 319 л.с. 1968-69
390-й (6,4 л) V8 313 кВт; 426 л.с. 1969 SS
390-й (6,4 л) V8 242 кВт; 330 л.с. 1970


Характеристики:
Оригинальный дорожные испытания с 390 двигателем AMX (1968)
От 0 до 60 миль / ч = 6,6 секунды
0-100 миль / ч = 16,3 секунд
Драгрейсинг - 1/4 мили ускорения = 14,8 секунды при 95 миль/ч (153 км/ч)
Максимальная скорость = 122 миль/ч (196 км/ч)
Оригинальный дорожные испытания с 390 двигателем AMX (1969)
От 0 до 60 миль / ч = 6,50 секунд
Драгрейсинг - 1/4 мили ускорение = 14,1 секунды при 92 миль/ч (148 км/ч)


Коробка передач:
4-х ступенчатая механическая
3-х ступенчатая автоматическая


Привод:
Классический, задний


Габариты:

Длина:
1968-69: 4496 мм
1970: 4547 мм

Ширина: 1803 мм
Высота: 1295 мм
Колесная база: 2464 мм
Снаряженная масса: 1361 кг


О автомобиле.

Модель Javelin являлась производственной версией одного из AMC AMX, опытные образцы которой были показанные еще в 1966 году. Предназначение или иными словами создание, было по тем временам предсказуемым, а именно - для конкуренции с такими пони-карами, как Ford Mustang и Chevrolet Camaro.

AMX I Concept Car 1966

AMX I Concept Car 1966AMX I Concept Car 1966

AMX дебютировал 24 февраля 1968-го, и это был первым, начиная с Ford Thunderbird 1957-го года, 2-местным купе с цельнометаллическим несущим кузовом. Название модели расшифровывалось, как American Motors Experimental, т.е. эксперимент AMC.
Автомобиль был построен на базе опытной AMC Javelin, которая была и так короткая, но для AMX её укоротили ещё больше. Получилось так, что за передними сиденьями остался крошечный багажник. Под капотом мог оказаться один из трёх двигателей на заказ: 290-й V8, выдающий 225 л.с., 343-й V8, мощностью 280 лошадиных сил и 390-й V8 развивающий 315 сил. Динамика автомобиля получилась завидной: до 60 миль/час за 6,9 секунд и четверть мили за 15,2 секунды. В базовую комплектацию AMX входили откидывающиеся ковшеобразные сиденья, напольные фирменные коврики, деревянный аккуратный интерьер, шины Goodyear E70-14 (ширина покрышки158,8мм), МКПП с четырьмя скоростями, и сверхпрочная подвеска. Всё это AMC отдавал за умеренную цену — 3 245 долларов.

Три ярких AMXs - оранжевый, синий, и зеленый
Три ярких AMXs - оранжевый, синий, и зеленый.

В тот же дебютный февраль 1968 года гонщик Крэйг Бридлоув устанавливает 106 мировых рекордов скорости на AMX. В честь этого American Motors построило около 50 специальных версий AMX Craig Breedlove Edition в красной, белой и голубой расцветке.

AMX Craig Breedlove Edition 1968
AMX Draig Breedlove Edition 1968г.

Так как модель была всё же экспериментальной, то в 1968 году было построено всего 6 725 экземпляров.

Дрэг стрип 1968г. Том Прэтт на AMX
Дрэг стрип 1968г. Том Прэтт на AMX 

Новый, 1969-й год подарил миру только 8 293 AMX, а цена увеличилась на 52 доллара. Изменения произошли небольшие: новый спидометр на 140 миль в час был вмонтирован в новую приборную панель. Специальная версия Big Bad AMX была построена в середине года и стоила всего на 34$ дороже базовой. Суть её заключалась в «дикой» раскраске бамперов и в трёх вариантах окраски кузова. За 205 долларов можно было заказать четырёхскоростную МКПП от Hurst. Базовым мотором по-прежнему был 290-кубовый V8 мощностью 225 л.с., но опционально были доступны и более мощные, вырабатывающие до 290 л.с.

AMC AMX 1969
AMC AMX 1969

Популярным был опциональный пакет «GO Package», доступный за 233$ для 343-х двигателей и за 311$ для 390-кубовых. Он включал E70 шины на шестидюймовых оправах, улучшенные тормозные диски, более сбалансированное управление и декоративные полосы на кузове. Ещё была модификация AMX SS, построенная в количестве всего 52-х экземпляров для фирмы Hurst, чтоб легализовать их как автомобили для драг-рейсинга. SS модификации комплектовались 390-кубовым двигателем и алюминиевым блоком Edelbrock. Цена на модификации мощностью 340 лошадиных сил, достигала 5 994 доллара, что фактически в два раза выше базовой комплектации — такова была политика компании.
В 1970-м году AMX подорожала — её цена составила 3 395 долларов. Но за эти деньги покупатель получал 360-й V8 мощностью 290 л.с. в базе или опционально, более мощный 390-кубовый с 315 силами под капотом.

Jevelin 1970 года показали с обновленным дизайном передка - широкой "двойной-venturi" передней решеткой и более длинным капотом, так же рейсталлинг коснулся и задней части - в виде широкой (во всю ширину) заднего фонаря. Под модернизацию попала и передняя подвеска, состоящая из 2-х шаровых опор и верхних с нижними рычагов контроля, бочкообразных пружин, и амортизаторов с более прогрессивной характеристикой, так же как распорки нижних рычагов.

AMX I Concept Car 1966

AMX I Concept Car 1966
AMC Javelin AMX 1970г.


AMC для Jevelinв 1970 году также ввели новые, более безопасные граннулированные стекла, которые были легче и крепче, чем стандартные слоистые ветровые стекла. Эти стекла производились в Блэксбурге, Вирджиния, там же и переоборудовали уже произведенные автомобили со "старыми стеклами". Новая технология включала закалку, ионный обмен и "процесс спайки" в новых печах- делалось все для развития, чтобы стать крупнейшим поставщиком для американских автомобилестроителей.

AMC Javelin 1971 Trans Am

AMC Javelin 1971 Trans Am saloon
AMC Javelin 1971 Trans Am

1971-й год изменил AMX кардинально. Теперь модель базировалась на обновленной и четырёхместной Javelin, а передок автомобиля стал похож на новый Ford Mustang. Базовыми были ковшеобразные сиденья, центральная консоль, широкие колёса, задний спойлер и 360-й двигатель V8 мощностью 245 л.с. Опционально был доступен 401-кубовый V8 с четырехкамерным карбюратором, улучшенным охлаждением, функциональным воздухозаборником, тормозными дисками Twin-Grip, шинами E60-15, стилизованными колёсными дисками и сдвоенным выхлопом. Но «тираж» был просто смешной — за 1971-й год реализовали всего 2 054 экземпляра.

AMX I Concept Car 1966

AMX I Concept Car 1966

AMX I Concept Car 1966
AMC Javelin AMX 1972г


В 1972-м произошли маленькие изменения, коснувшиеся в основном обновления передней решётки. Базовым двигателем в этом году был 304-кубовый V8, со степенью сжатия 8,4:1 и мощностью всего 150 л.с. Но всё ещё были доступны 360-й и 401-й двигатели V8. Произвели в 1972-м году 3 220 экземпляров и это был последний год, когда AMX выглядел и «звучал», как Muscle Car.